О забытых черновиках

Давно уже валяется листик с этим стишком.иногда я люблю вот так играть словами.украинский язык действительно приятный на слух, а когда наслаждаешься "вкусом" каждого слова,подобранного как раз кстати,то удовольствие увеличивается вдвойне.я люблю творчество Лины Костенко.у нее действительно интеллектуальная поэзия.она та виртуозно играет с разными терминам и понятиями и только образованный человек сможет понять всю глубину ее лирики.наверное она е стиль я подсознательно пытаюсь наследовать.правда это так смутная тень...






















Сплелися дороги,думки,сподівання
В одну з багатьох перспективних надій
Тіару носити не маєш бажання
Хоч кличуть тебе королевою мрій
І кава у ліжко гаряча уранці
Троянди до ніг - мов вогонь пелюстки
тебе прославляють численні коханці
які потрапляють в обіймів пастки
одна лиш хода - горділива, пластична
І розріз очей ледь розкосий такий
І вся немов кішка гнучка ,феєрична
А погляд примхливий,жорстокий - чужий
Бажана всіма та ніким не кохана
Готова щодня до обридлих ролей
Втомилася грати та кидати марно
Ти знову в полоні шалених ночей
Ось так продають свої душі і тіло
Примірявши маску не можеш піти
Зізнайся собі чи цього ти хотіла
Як серце своє загубила в пітьмі?
Що стало причиною?Біль чи кохання?
А може їх суміш отрутою в кров
Вливалась повільно і там проростала
А ти сподівалась що справжня любов
Розбилися вщент усі мрії дитячі
обпаленим крилам не сила взлетіти
Навіщо було дуже сильно покохати
Що потім дитя його в собі убити
Покинув,сказав не потрібна,обридла
Куди ж бо піти,погоріли мости
І ріже зіниці від штучного світла
І блиску металу ...стерильність... бинти...
І розпач дитячий що сниться ночами
І син чи дочка кличуть:мамо,не йди